Шахрайство і дискредитація досліджень Голодомору: як «патріотичний» видавець Марко Мельник став «героєм» роспропаганди

Засновник видавництва MarkoBook у листопаді 2021 року взяв участь  у переслідуванні  вчених, які були експертами у проведенні  комплексних судових експертиз у кримінальній справі щодо виконавців Голодомору-геноциду. Саме на заявах Марка Мельника російські ЗМІ поширювали свою пропаганду. Його діяльність також дала старт цькуванню провідних українських дослідників Голодомору.

Чимало важливих історичних досліджень  побачили світ під грифом markobook. Водночас, за час існування видавництва його засновник не уник потрапляння у скандали, найгучніший із яких він ініціював за кілька місяців до початку повномасштабного російського вторгнення. У його кейсі фігурують гроші, шахрайство та, що найжахливіше, – дискредитація сучасних досліджень найбільшого злочину в історії української нації – Голодомору-геноциду 1932 – 1933 років, а також допомога російській пропаганді.

Ще у січні 2010 року Апеляційний суд Києва виніс вирок у справі проти організаторів Голодомору, досудове розслідування якої проводили слідчі СБУ. Суд встановив факт геноциду українців у 1932 – 1933 роках і визнав винними Сталіна і його найближче оточення. Напередодні цього рішення російські спецслужби розпочали спецоперацію проти України в гуманітарній сфері, у всіх російських ЗМІ були новини на кшталт: «СБ Украины фальсифицирует Голодомор». 

Адже саме це рішення стало важливим прецедентом юридичного визнання провини кремля, проте під час досудового розслідування не була проведена низка необхідних комплексних експертиз, зокрема – для встановлення чисельності жертв Голодомору-геноциду. Лише у жовтні 2019 року директора Національного музею Голодомору Олеся Стасюк ініціювала нове кримінальне провадження – проти виконавців злочину. У межах його розслідування у 2019 – 2024 роках вперше були здійснені комплексні судові експертизи, що вставили втрати української нації внаслідок Голодомору – 10,5 млн вбитих, з яких 9,1 млн – на території тодішньої УСРР, 1,4 млн – на Північному Кавказі.

Ці цифри були оприлюднені на Міжнародному форумі «Масові штучні голоди: пам’ятаємо, вшановуємо» 7 вересня 2021 року, а також – у збірці 1-го видання «Геноцид українців 1932 – 1933 за матеріалами досудових розслідувань», яка побачила світ у 2021 році саме у «Видавництві Марка Мельника». Поява верифікованих даних про масштаби злочину комуністичного режиму викликала сенсацію. 

Марко Мельник намагаючись заробити, без дозволу презентував книгу на Львівському Форумі та почав  розсилати по світу, зокрема в США.

Так чи інакше, але замовлені Музеєм Голодомору видання, вже наприкінці серпня були презентовані та продавалися на Київському книжковому артфестивалі. Підтвердження цьому були оприлюднені у Facebook повідомлення «Видавництва Марка Мельника». А вже 15 – 19 вересня їх продавали на BookForum’і у Львові. 

Придбати книжки можна було і у провідних українських книгарнях, зокрема – «Книгарні «Є». Крім того, партія книг «Геноцид українців 1932 – 1933…» була доправлена до США, де також готувалася до продажу (про це сам Марко Мельник написав у Facebook 12 жовтня 2021 року). 

У жовтневому дописі Мельник зізнається, що відправив книги «партнерам із реалізації продукції», себто – на продаж. Проте наполягає, що узгодив це із замовником. А згодом, у листі «Радіо Свобода», видавець стверджував, що поширював книги не з метою отримання прибутку, а для популяризації.

Тож, 29 вересня Музей скерував видавцю інформаційний запит щодо незаконної реалізації книг, проте відповіді не отримав (окрім погроз організувати «чорну» піар-кампанію у соцмережах проти установи та її керівництва).

18 жовтня представники Музею Голодомору провели «контрольну закупку» книжок, які не призначалися до продажу, у магазинах мережі «Книгарня «Є». Виявили більше порушень: у брошурі «Йосип Сталін – фельдмаршал Голодомору»  В. Марочка – гриф про виключні права на видання Мельника М.Ю., чого також не передбачено умовами договору.

20 жовтня 2021 року Національний музей Голодомору-геноциду звернувся до Державної податкової інспекції із заявою про виявлення порушень у діях ФОП Мельник М.Ю. У документі – посилання на інтернет-сторінки книгарень, де продавалися книги, замовлені Музеєм.

Музей Голодомору просив Державну податкову інспекцію розпочати кримінальне провадження проти Марка Мельника за статтями 176, 190 та 212 Кримінального кодексу України («порушення авторського права», «шахрайство» і «умисне ухилення від сплати податків»). Згодом аналогічну заяву про правопорушення Музей скерував до Нацполіції.

Як бачимо, з боку сухих фактів ця історія виглядає як історія шахрайства: спроби видавця «нагріти руки» на продажі книжок, що мали поширюватися безкоштовно. Принаймні, Марко Мельник так і не зміг зрозуміло пояснити, на якій підставі додруковував зайві наклади та продавав їх у книгарнях.

Вже за місяць, Марко Мельник не будучи ні істориком, ні слідчим, ні криміналістом ні статистиком надав свою оцінку опублікованим дослідженням Голодомору, які незаконно додруковував і продавав. 

Крім того, свої дії з дискредитації найстрашнішого злочину комуністичного режиму проти українців, Мельник узгоджував з тодішнім головою УІНП А. Дробовичем, про що він повідомляв у своїх інтерв’ю.  18 листопада Антон Дробович заявив, що кількість жертв Голодомору-геноциду взагалі не має бути темою дослідження, адже це, мовляв, – прояв «інструменталізації історії». «Ми як українське суспільство не повинні боротися за цифри жертв геноциду», – наголошував колишній чиновник. 

Вже за місяць його риторика стала ще більш різкою: в інтерв’ю, опублікованому 17 грудня, Дробович пригрозив «не залишити каменя на камені» від репутації вчених, причетних до дослідження. 

Цікаво, що Інститут національної пам’яті – взагалі не науково-дослідна установа, а, передусім, – державний орган, що має популяризувати історію, зокрема, – результати новітніх наукових досліджень. Щодо діяльності Дробовича, як активного представника «п’ятої колони», сказано вже багато хоча б тим, що насьогодні щодо нього відкрито кілька кримінальних проваджень, зокрема і за ст. 111 КК України – «Державна зрада».

«Подарунок» для росіян і цькування науковців

Саме допис Мельника став спусковим гачком для початку масштабного цькування українських дослідників Голодомору-геноциду «п’ятої колоною» в Україні. Чи було це випадковістю? Примітно, що звинувачення видавця почала активно тиражувати російська пропаганда. «Издатель книги о Голодоморе заявил, что она наполнена фальсификациями», «Раскрыто мошенничество при создании главного украинского мифа», – під такими заголовками новину поширювали державні російські ЗМІ. 

Все це – у листопаді-грудні 2021 року – за лічені місяці до початку повномасштабного російського вторгнення, коли кремль активно готував пропагандистське обґрунтування нової агресії.

Проте залишається інше цікаве питання: Як підприємцю вдалося домовитися з державною установою УІНП, щоб справі про його протиправну діяльність  не дали ходу? Відповідь може ховатися у синхронності заяв Дробовича і Мельника, які напередодні Дня пам’яті жертв Голодомору, почали в унісон дискредитувати висновки  судових експертиз, які встановили, що комуністичний режим знищив 10,5 млн українців в роки Голодомору-геноциду. Складається враження, що насправді фоп - «видавець»  підіграє ворожій пропаганді та допомагає москві приховувати масштаби своїх злочинів.