Національна асоціація дослідників Голодомору-геноциду українців
ВСЬОГО КОМУНІСТИЧНИЙ РЕЖИМ ЗНИЩИВ 15.5 МІЛЬЙОНІВ УКРАЇНЦІВ
Власною назвою злочину геноциду, вчиненого в 1932–1933 pp. комунiстичним тоталiтарним режимом проти української нації в Украïнi та проти українських етнічних груп за межами України на українськиx етномовних теpиторiяx i в місцях компактного проживання українців в межax CPCP, є Гoлодомop.
Витяг з комплексної судової історико-лінгвістичної експертизи
№ 307/379 від 10.11.2020 року
Історія Асоціації
У словнику української мови Бориса Грінченка слово «Звитяга» означає «Перемога». Здавалося б, а яке воно має відношення до мирної і гуманної місії громадського об’єднання небайдужих людей. Однак шлях до історичної правди і національного прозріння виявився тернистим, починаючи з перших наукових публікацій архівних документів на сторінках «Українського історичного журналу» у далекому 1989 р. Нам дозволили опублікувати архівні матеріали про голод в Україні, незважаючи на існування радянської політичної цензури і системи влади. У шести числах поспіль друкувалися листи-скарги селян про нестерпне голодування їхніх родин у 1932 –1933 рр. Нічого дивно і звитяжного, але вони виявилися першими ластівками, які сповістили про початок чогось нового. Ми наважились на цей відповідальний і важливий крок, долаючи перешкоди, глузування з боку окремих осіб, консерватизм радянської історичної науки. Необхідно було подолати власні застереження, ідеологічні перепони, тобто перемогти самих себе, знаючи притчу про нашу історію з непередбачуваним минулим. Органи державної безпеки і партійні структури залишалися на своїх функціональних місцях, очікуючи якогось логістичного завершення горбачовської «Перебудови».
Історія Голодомору
На початку 1920-х рр. окупаційний режим розгорнув репресії проти представників української політичної еліти. У структурі ВЧК було створено спеціальний відділ, що займався ліквідацією партійних осередків політичних опонентів РКП(б). Так, 5 березня 1920 р. Харківська губернська ЧК заарештувала делегатів Всеукраїнської конференції партії лівих есерів-інтернаціоналістів під час роботи конференції. У серпні 1920 р. чекісти арештували делегатів конференції РСДРП(м). ЦК КП(б)У вимагав їх «почасти звільнити, почасти відправити до Грузії, почасти помістити в концтаборі» (Архівний підрозділ УСБ України у Харківській області. Спр. 021403; 021408; 021419; 021457; 021051; 022667; 022668; 010883; 010887; ЦДАГО України. Ф. 1. Оп. 6. Спр. 7. Арк. 90). У першій половині 1920-х рр. комуністичний тоталітарний режим знищив українські партії, єдиною політичною партією в УСРР залишилася КП(б)У як структурна ланка РКП(б) – ВКП(б) (ЦДАГО України. Ф. 1. Оп. 6. Спр. 7. Арк. 43).
В. Лєнін та Й. Сталін розуміли, що в разі перемоги українського національно-визвольного руху, буде знищено комуністичний тоталітарний режим, саме тому об’єктом репресій стали очільники УНР та українська нація загалом. У 1922 р. на засіданні ЦК РКП(б) В. Лєнін, зокрема, зазначив: «Ніякі Денікіни, Юденичі нам не страшні, бо їхні програми застаріли. Нам, більшовикам, страшний лише один лідер – Петлюра, програма якого небезпечна для нас. І до того часу, доки житиме Петлюра, доти не закінчиться рух повстань проти нас, ми не можемо чекати спокою на Півдні. Тому Петлюру необхідно вбити. Доручаю Сталіну як представникові партії, а Дзержинському й Тріліссеру по лінії ЧК виконати це завдання» (Сергійчук В. Тавруючи визвольний прапор: діяльність агентури та спецбоївок НКВС–НКДБ під виглядом ОУН–УПА. Київ: ПП Сергійчук M. І., 2011. С. 4). 25 травня 1926 р. співробітники ОДПУ СРСР організували вбивство лідера українського визвольного руху С. Петлюри. Упродовж 1926 р., згідно з директивами ОДПУ СРСР, ДПУ УСРР проводило операції по боротьбі з прихильниками української державності, яких таврували «петлюрівцями». Зокрема, 23 червня 1926 р. В. Балицький отримав наказ за підписом заступника голови ОДПУ СРСР Г. Ягоди і заступника начальника контррозвідувального відділу ОДПУ Я. Ольського ретельно підготувати операцію з метою розгрому «петлюрівців» (Плеханов А. М. ВЧК–ОГПУ: Отечественные органы государственной безопасности в период новой экономической политики 1921–1928 гг. Москва: Кучково поле, 2006. С. 337).
Масові штучні голоди
Наші партнери