У Києві презентували книгу «Диктатори ХХ-ХХІ століть: тоталітарні режими та їх наслідки для суспільства»

3 жовтня в корпусі Національної бібліотеки України іменіВ.І. Вернадського відбувся круглий стіл на тему «Ґарет Джонс: постать журналіста у дослідженні історії Голодомору в Україні».

Під час заходу відбулося відкриття меморіальної дошки британському журналісту, нагородження дослідників Голодомору-геноциду, виступи й промови. Утім, у більшості увага зосереджена довкола книги «Диктатори ХХ-ХХІ століть: тоталітарні режими та їх наслідки для суспільства», яку представила д.і.н., голова Національної асоціації дослідників Голодомору-геноциду українців Олеся Стасюк. Збірник «Диктатори ХХ-ХХІ століть: тоталітарні режими та їх наслідки для суспільства» – це результат Міжнародної конференції, проведеної 22 листопада 2022 року Національною академією правових наук, Інститутом журналістики Київського національного університету ім. Т. Шевченка, Національною асоціацією дослідників Голодомору-геноциду українців. Він містить майже 40 новітніх досліджень злочину геноциду українців 1932-1933 років відомих істориків, правників, медиків, слідчих, журналістів розслідувачів та інших. Відкинувши радянські міфи та нав’язану радянською історичною школою пропаганду, вчені розкривають правдиву історію злочину Голодомору-геноциду, відроджуючи українську історичну школу, знищену тоталітарним режимом у 1933 році. Збірник надрукований під час російсько-української війни в місті-герої Харкові, видавництво «Право».

Зокрема, пані Стасюк у своїй промові зауважила, що сучасними дослідженнями СБУ та судовими експертизами проведеними у 2019-2022 р. чітко встановлено, що це Голодомор 1932-1933 рр. – це геноцид. Лише через 90 років після вчинення геноциду названо виконавців та надана правова оцінка злочину геноциду, мета якого – це ліквідація національно-визвольного руху, недопущення відновлення Української держави та знищення української нації. «Під час вчинення особливо тяжкого міжнародного злочину комуністичний режим знищив в УСРР та в місцях компактного проживання українців Північно-кавказький край (Кубань, Дон) 10,5 млн українців, з них 4 млн дітей. Ці втрати ніколи не були таємницею, а були широко відомі, про що свідчать не лише українські архіви, а й розсекречені матеріали в Німеччині, Польщі, Італії, США, Британії та інших країнах. Однак, ми неповинні зупинятися, а продовжувати далі дослідження як чисельності жертв, так і інших наслідків геноциду українців – економічні, територіальні, культурні, медичні, державні», – наголосила Олеся Стасюк.

Дослідниця додала, що кремль 90 років приховує цей страшний злочин і буде приховувати надалі. «Розпочата війна та геноцид у 2022 – 2023 роках показали, що чисельність жертв злочину встановлюють слідчі, правники, криміналісти, судові експерти. Саме вони розкривають злочини, визначають їхні масштаби та наслідки. Історики лише надають віднайдені архівні історичні документи. Як і зараз, масштаби і наслідки злочинів, вчинених російськими окупантами, встановлюють відповідні правоохоронні та спеціальні органи, а не окремі історики, демографи чи філософи. Зокрема, це визначено Законом України та Кримінальним кодексом», – виголосила з трибуни науковиця. За її словами, розслідування у справі проти медведчука показало, що кремлем в останні роки було виділено 5 млрд доларів на знищення Української держави. Значна частина коштів була направлена на дезорієнтацію суспільства в гуманітарній сфері, що було, на думку кремля, підготовкою до здачі України. «Сьогодні настав час об’єднуватися і відстоювати національні інтереси України. Адже зло повернулося лише через те, що його не покарали. Дотепер не проведені розслідування численних злочинів, вчинених комуністами проти українців. А де справи зі знищення борців за волю та незалежність України, зі знищення воїнів українського повстанського руху, зі знищення української інтелігенції, духовенства, Церкви тощо? Їх немає. Їх немає тому, що гуманітарна сфера завжди була під контролем росії. Як і в часи російської окупації, так і в часи незалежної України. Їх немає тому, що в Україні дотепер панує радянська історична школа, зберегти яку активно намагається «п’ята колона» в Україні. Дотепер ми чомусь використовуємо радянську термінологією, яка, як сказав професор Володимир Василенко, є термінологічною диверсією росії проти нашої держави», – сказала пані Стасюк. Вона наголосила, що підміна понять, використання совєтських термінів, ніколи не дасть можливість встановити історичну правду. Наразі 34 країни визнали Голодомор геноцидом та злочином проти Українського народу. За півтора року війни визнало більше держав, ніж за 30 років незалежності. Проте, наголошує дослідниця, є проблема в тому, що це політичне визнання відбувається «під кальку» – геноцидом українського народу (англ. Ukrainian peоple). Водночас у «Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього» 1948 року чітко вказано, що геноцид – це будь які дії, вчинені з наміром повністю або частково знищити етнічну, національну, релігійну чи расову групу. Аналогічне визначення геноциду містить ст. 442 Кримінального кодексу України, ухвалене в 2001 р. Олеся Стасюк звернула увагу присутніх на те, що міжнародне право та українське законодавство чітко дали визначення як самого злочину, так і кваліфікуючих вимог. Тобто, міжнародне визнання повинно містити термін – геноцид українців. Як, до прикладу, визнання геноциду вірмен, євреїв, тутсі, ромів тощо.

«Також, однією з важливих складових є внесення змін до Закону України “Про Голодомор 1932-1933 років в Україні”. Усім відомий факт, що у 2006 році з представниками комуністів та соціалістів та ін. у ВРУ за інший варіант цього закону не проголосували б. Всі ми пам’ятаємо як термін “геноцид української нації” у законопроекті ВРУ замінили на “геноцид українського народу”. Дотепер відсутня кримінальна відповідальність за заперечення геноциду українців, що дає можливість росії розхитувати питання визнання та засудження геноциду в Україні та світі», – продовжила дослідниця. Науковиця повідомила про важливість того, що за роки незалежності глибоко вкоренилося словосполучення «Голодомор в Україні» – тобто це саме те визначення, що було дозволено росією. Вона поставила присутнім питання: «Ми в Україні ухвалюємо закон про визнання Голодомору в Україні? Виникає питання, а що українців не знищували на етнічних територіях та в місцях компактного проживання?». А відповідь на поверхні – так ми несвідомо замінюємо поняття «геноцид українців» в УСРР й інших територіях, де проживали етнічні українці (Північнокавказький край, Дон, Кубань), які були знищені комуністичним режимом в 32-33 роках, на означену «територію», чого немає в конвенції, та «осіб» теж відсутнє. Найголовніше, що в такий спосіб закладається неможливість проведення міжнародного трибуналу, додала пані Стасюк. Дослідниця навела приклади пропагандистської машини москви, зокрема щодо такого трагічної сторінки історії для всіх українців: «Також кремль, за “загальносоюзним голодом”, а це імплікативне заперечення геноциду, просував тезу, що це – голод селян “крестьян”, який за даними рос академії наук нарахували 3,5 млн. померлих. Не знищені, а померлі. Самі по мерли. Це спецоперація москви з приховування міжнародного злочину – геноциду. Тисячі документів свідчать про геноцид українців як в селах та містах УСРР, Кубані Дону, так й інших місцях, де проживали українців. У кримінальній справі 475 2009 року судовими експертами встановлено лише за 33 рік – 100 000 знищених у м. Харкові, а 32-й рік? А інші міста? А Кубанська спецоперація, де були знищені сотні тисяч родин кубанських українців? Опубліковані документи про спалення в 32- 33 роках по тисячі кубанських козаків у дерев’яних церквах, а їхніх жінок і дітей вислано в Сибір. Українські хлібороби, тавровані як куркулі, борці за незалежність України, тавровані як “антисоветские” елементи в архівних документах». Головна думка, яку хотіла донести Олеся Стасюк, полягає втому, що дискусія щодо втрат знищених українців, яку намагається розв’язати росія в Україні, використовуючи «п’яту колону» – штучна та легко розбивається. «“Померлі від голоду” через “надсмертність” 3,9 млн та 1,5 млн “померли своєю смертю” – це під час розстрілів, убивств за колоски, депортацій, катувань, знущань тощо? Знову ж таки підміна понять... Де ж тоді українська історична наука? У зв’язку з викладеним Національна асоціація дослідників Голодомору-геноциду українців закликає усіх взяти участь у відновленні Української історичної школи, ліквідованої комуністичним режимом у 1933 році. Враховуючи, що зусилля українських науковців відкрити правдиву історію України, блокуються росією та підтримуються її агентами в Україні. Саме це на сьогодні заважає остаточно переглянути так звану “радянську історію” та надати правдиву історичну оцінку злочинам тоталітаризму», – підсумувала вона.