ІНСТРУМЕНТИ РЕАЛІЗАЦІЇ ЛЮДИНОНЕНАВИСНИЦЬКОЇ ІДЕОЛОГІЇ КРЕМЛЯ: ВІД КОМУНІСТИЧНОГО ТОТАЛІТАРНОГО РЕЖИМУ ДО РАШИЗМУ

Світлана Маркова, докторка історичних наук, доцентка, керівниця відділу наукової роботи, професорка кафедри соціально-гуманітарної підготовки Хмельницького кооперативного торговельно-економічного інституту, директорка філіалу «Інститут дослідження Голодомору» Національного музею Голодомору-геноциду в 2020–2022 рр.

«Значні історичні події є лише видимими наслідкаминевидимих змін у думках людей»(Гюстав Лебон)
«Русизм страшніший за фашизм, нацизм, расизм – усі людиноненависницькі ідеології…»(Джохар Дудаєв)

Континентальна війна ХХІ ст. й мужній спротив українців «другій армії світу» змінили цивілізаційні конфігурації, пришвидшили трансформаційні процеси. Незалежна Україна була і залишається важливою складовою міжнародної безпеки, насамперед – економічної та політичної. Світова спільнота усвідомила, що існування Української держави, яку намагається знищити путін та його оточення, є реальною запорукою миру та стабільності у Центрально-Східній Європі та Європі загалом (ми не лише географічний центр Європи). За своїми геополітичними складовими Україна – стратегічна держава у європейській розстановці сил. Російсько-українська війна триває з 2014 р. Упродовж восьми років кремль намагався приховати свою агресію, ховаючись за спини маріонеткових псевдодержавних утворень «ДНР» та «ЛНР». 24 лютого 2022 р. росія розпочала повномасштабне вторгнення на територію суверенної держави Україна. Російські очільники дозволили своїм військовослужбовцям відкрито вбивати цивільних осіб лише за те, що вони є українцями і хочуть залишатися вільними на своїй землі. У 1995 р. перший президент Чеченської республіки Ічкерія Джохар Дудаєв пророчо попереджав про «хворих русизмом» росіян, фізичне знищення «імперією зла» цілих народів» та війну росії з Україною. Російське вторгнення в Україну почалося близько 03:40. На одній із стратегічних ділянок наступу рашисти вирішили рухатися на Київ Чорнобильською зоною. Чорнобильська зона й досі – територія болю, страждання, смерті. Увійти до Чорнобильської зони важкою технікою, яка, здіймаючи радіоактивну куряву, створює смертельну небезпеку для навколишнього середовища, не наважився б ніхто, окрім рашистів. Проте ніхто не відмовився рити собі окопи в «Рудому лісі» – місцевості з високим рівнем радіаційного забруднення (росіян століттями призвичаювали беззаперечно слухатися «государя»). Так само, як встановити ракетні комплекси на території Запорізької АЕС (з яких обстрілюють Нікополь); підірвати частину боєприпасів на майданчику згаданої АЕС та загнати військову техніку, вибухівку, зброю у машинну залу енергоблоку №1. 15 листопада 2022 р. Хмельницька атомна електростанція втратила повний доступ до електромережі після рашистських ракетних обстрілів. Її тимчасово перевели на роботу на дизельних генераторах для резервного живлення. Фахівці зупинили два реактори станції й врятували ситуацію. Проте чи зможуть наступного разу – невідомо. Сьогодні багато людей почали ставити собі питання: «Можливо, президент росії та його оточення психічно нездорові?». Адже вони, їхні вказівки, пропагандисти, практичні втілювачі злочинної політики загрожують існуванню всієї планети Земля.У довгостроковій перспективі путін мав намір максимально зруйнувати життя українців, шантажуючи Україну ядерною зброєю, щоб повернути її в оновлений варіант радянської імперії. У кремлі усвідомлюють, що без України залишаються неповноцінним проєктом. Сучасне тоталітарне зло (путінський режим) набуло нової форми, новими є інструменти його політики, але незмінною залишається суть його людиноненависницької ідеології. Загалом «непокаране зло» має тенденцію більшати, ширитися, набувати нових форм, просочуватися на інші території, але все одно залишатися злом. Росіян цілеспрямовано перетворили на натовп, який женуть «на убой», а вони і не проти. Путін став «ідеальним вождем російського натовпу», який «у своєму безумстві піде до кінця», «все в жертву – інстинкт самозбереження, родини...». Його натовп не вміє кри¬тично мислити, планувати та аналізувати вони просто загіпнотизовано йдуть... Формування людиноненависницького світогляду путіністів відбувалося й відбувається в атмосфері тотальної брехні. Отруєні оповідями про «українських нацистів» (бандерівців), рашисти готові нас вбивати, катувати, ґвалтувати, тортурувати, мародерити. Російські воєнні злочинці ґвалтують українських жінок, чоловіків, дівчат і навіть дітей, страхаючи та намагаючись фізично та морально знищити. В Україні ми маємо справу з аморальними, огидними «злими ґвалтівниками», які використовують сексуальне насилля, як геноцидне знаряддя війни. Типологізуючи ґвалтівників, психологи вирізняють серед них «садистських ґвалтівників» (таким притаманна парафілія (сексуальний садизм) та «злих ґвалтівників», що використовують зґвалтування як акт покарання. Задокументовані сотні статевих злочинів, що були скоєні у присутності дітей, чоловіків, дружин, батьків. У ХХІ ст. в Україні на деокупованих територіях дотепер знаходять катівні, в яких українців тримали в нелюдських умовах, тортурували, гвалтували, вбивали. Поліція регулярно докумен¬тує нові воєнні злочини. Натепер російські окупанти вбили понад 500 безневинних українських дітей, більше тисячі отримали поранення, незаконно депортували понад 14 000. Варто нагадати, що напередодні Голодомору-геноциду 1932–1933 рр. совєцька влада масово вилучала українських дітей з їхніх родин. Це відбувалося, зокрема, за допомогою розгалуженої системи дитячих будинків, до яких відправляли, зокрема, дітей розкуркулених батьків. У 2022 р. російські окупанти знову незаконно забирають в українців дітей. Примусово вивезених із України дітей-сиріт, і не тільки сиріт, віддають «на всиновлення» до російських родин або вивозять «в нікуди». Хвороблива уява рашистів продовжує малювати собі картини того, як це допоможе зробити з маленьких українців – москалів. Сьогодні майже мільйон дітей залишилося без домівок, тисячі навчальних закладів зруйновано. Десятки тисяч дорослих українців вбито, поранено, мільйони вимушено залишили рідну Україну.В українських родинах до дітей ставляться з любов’ю, дітовбивство завжди вважалося найстрашнішим злочином. Варто звернути увагу на етимологію слів, зокрема в російській мові «ребёнок» є похідним від раб, робота, рабство, фактично «маленький раб»; в українській мові дитина походить від праслов’янського «годоване груддю», відповідним є ставлення до дітей. Це російські матері, дружини телефонують загарбникам-синам, загарбникам-чоловікам і роблять замовлення на мародерство одягу, взуття, білизни, побутової техніки тощо, дають поради як «правильно» ґвалтувати… «Духовні скріпи» (з 2012 р. офіційні ідеологічні настанови, що маркують традиційні цінності росіян) лише закріпили, не покладену на ґрунт цивілізації, моральну порожнечу росіян. Отож риторичне запитання: «Чому в ХХІ інформацій¬ному, освіченому столітті російські матері, дружини, сестри від¬правляють чоловіків воювати в чужу країну, на чужій території, готові сприймати смерть близької людини, але нездатні вимагати від путінського режиму відповіді на запитання: «Чому їх посилають вбивати людей у чужу країну, яка на них не нападала?». Можливо в країні минулого так породжувалося історично...Варто нагадати, вже від початку XV ст. москва проголошувала, що її історичним призначенням є відродження Візантійської імперії та збереження особливого типу православної духовності, яка має урятувати цілий світ. С. Глузман (український психіатр, правозахисник, колишній дисидент, політв’язень, лідер суспільної думки України), відбуваючи покарання у політтаборі в 70-х рр. ХХ ст. написав пророчу статтю про Филофея (жив на межі ХV–ХVІ ст.). Монаха Филофея вважають батьком доктрини «Москва – третій Рим» («Два Рима падоша, а третий стоит, а четвертому не бывати»). Проте освічене візантійське православ’я вилилося на московії у появу спотворених інституцій, «прихожан-рабів», інституції юродивих тощо. Московитський цар Іван Грозний та його поплічники полюбляли «перебрать людишек», «людишек-собак», призвичаювали населення до покори та раболепія. На московії зафундували «оприччину», коли на українських землях функціонувало магдебурзьке (німецьке) право (символ феодального міського самоврядування, сфера дії якого іноді виходила за межі феодальних міст, і магдебурзьке право мало загальнообов’язковий характер, зокрема, і для сільської місцевості, один із протоелементів формування громадянського суспільства). Варто нагадати, що вже наприкінці ХІІ ст. після нападу Андрія Боголюбського на Київ, північного сусіда русичі слушно ототожнювали із «супостатом», а слова їхні пророчо називали «супостатськими».Російським масам з індоктринованою свідомістю путінська пропаганда не втомлюється повторювати, що всі вони («воїни Третього Риму») мають захищати «Святую Русь», «священную государственность». Словосполучення-маркер «Святая Русь» використовували в росії для психологічної мобілізації прихильників режиму ще у царські часи. Російська держава переконує своїх громадян, що вони духовно вищі від інших народів вже за самим фактом свого народження, а тому, буцімто, мають право вчити і карати усіх своїх сусідів. Сьогодні, окрім росіян, ніхто не сприймає пропагандистський концепт про «Новий Єрусалим» (Небесне місто, яке явить Господь в кінці історії), який використовують для виправдання військової, релігійної агресії, злиденності існування пересічного росіянина, якому постійно обіцяють винагороду у майбутньому. Насправді Євангеліє зосереджує увагу християнства на Небесному Єрусалимі, як «Новому Єрусалимі», що жодної прив’язки не має до будь-якої земної держави і розраховане на людей необізнаних із Святим Писанням. Замість Небесного Граду, який має принести благословення усім людям на Землі, у рашистів виходить зовсім інше, людиноненависнецьке, нееволюційне. Спотворена свідомість генерує спотворені концепти. У 1940-х рр. поблизу Москви вже існував один створений «Новий Єрусалим» – концентраційний табір системи ГУЛАГ, у якому відбували ув’язнення «вороги народу».Рашистам не вдалося присмоктатися до нашої багатотисячолітньої історії, філософії, культури, тому вони безжально знищують те, що не створювали. Вони вбивають тих, хто не може впасти до рівня ницих (підлих, без моральних норм). Проте не варто боятися «боввана на глиняних ногах». Наша Русь-Україна – наш зав’язок, починок, бо витоки наші ще давніші. У софійних храмах софійного початку буття б’ється серце України. Києво-Печерська лавра – душа України, що знайшла притулок у серці, а серце потребує звільнення від московитів і московитських символів. 7 січня 2023 р. в Успенському соборі Києво-Печерської Лаври відбулося історичне різдвяне богослужіння. Службу провів Предстоятель Православної Церкви України Митрополит Епіфаній, що стало ще одним провісником нашої перемоги.Українців від росіян відмежовує ментальна, цивілізаційна різниця у питаннях землеволодіння, землекористування, самоврядування тощо. Українські самоврядні інституції (громада, сход, селоспілка, толока та ін.) фундувалися на засадах звичаєвого, мєстського, козацького, дідичного, магдебурзького (німецького) права, Литовських статутів тощо. Це українців, представників аграрної цивілізації з багатотисячолітньою історією та культурою, історично називали орачами, хлібодарами, землеробами. Славетна історія боротьби, софійний початок буття, хліборобська культура, традиції самоврядування, схильність до освіти й самоосвіти фундували український космос. Особливостями національного характеру українців є: волелюбність, сміливість, рівність, демократизм, хазяйновитість, взаємодопомога та ін. Після Бучанської різанини 2022 р. цивілізований світ побачив та жахнувся «справжнього російського народу», «російської душі» того, на що перетворило росіян використання маніпулятивних технологій тотальної пропаганди, чорної пропаганди та вкорінення спадкових рецидивів.Російсько-українська війна – як лакмусовий папірець, загострила усі без винятку питання функціонування людської цивілізації; показала хто є хто; на яких базисних засадах будувалися держави; які зразки поведінки пропонували своїм громадянам лідери, які лідери зрештою опинилися на чолі воюючих держав. Нині ми чітко бачимо взаємозалежність та похмурий символізм цілої низки історичних подій минулого. Зокрема, у рік 90-річчя початку Голодомору-геноциду 1932–1933 рр., кремлівський режим знову вдався до використання голоду, як інструмента винищення та упокорення українців. Беззаперечним є той факт, що сьогодні росія (правонаступниця СРСР) краде та вивозить українське зерно, мінує поля, знищує фермерські господарства, елеватори, худобу тощо. З тимчасово окупованих районів Запорізької, Херсонської, Донецької та Луганської областей росія викрала понад 500 тис. тонн зерна. «Окупаційна влада» забороняє фермерам окупованої Луганщини збирати, продавати вирощене зерно, місцевим пекарям пекти хліб із місцевого зерна. Усі ці дії у сукупності з блокадою морських торговельних шляхів – свідчення цілеспрямованої політики кремля, що має на меті знищення українців. Путінський режим прагнув створити умови не лише для повторення Голодомору-геноциду українців, але й змусити голодувати інші країни. Лише втручання світової спільноти дозволило розблокувати вивіз зерна. У 2021 р. Україна входила в першу п’ятірку постачальників зернових та олійних культур, годуючи до 400 млн людей у світі. Варто нагадати, що в останні роки існування СРСР, у складі якого Україна перебувала до 1991 р., починаючи з 1960-х років Радянський Союз, що увійшов у фазу економічного застою, змушений був імпортувати зерно.Варто наголосити, що голод, як зброю винищення українців, комуністичний режим москви вперше використав у 1921–1923 рр., це сталося після того, як Українську Народну Республіку (УНР) остаточно окупувала комуністична росія («більшовики з півночі»). До кінця 1920 р. чисельність окупаційних військ, розміщених на території УНР, перевищила 1 млн осіб. Окупаційний режим відразу вдався до примусового вилучення і вивезення хліба (збіжжя) за допомогою червоноармійців, організованих у продкомісії, а також чекістів, зокрема працівників економічних відділів ВЧК. 8 липня 1921 р. Лєнін у телеграмі до Центрального комітету комуністичної партії більшовиків України (ЦК КП(б)У) – обласного осередку російської компартії, вимагав щоденно відправляти з України в росію не менше 74 вагонів хліба. Кремлівські очільники вважали, що голод у 1921 р. становить небезпеку лише для мешканців Поволжя (росія), а Україна впорається власними силами. Проте вже в листопаді–грудні 1921 р. голод у Запоріжжі, Донбасі, Катеринославській губернії був масовим. У Запорізькій губернії в 1921 р. бойові дії, регулярні вилучення продуктів харчування у населення, природні катаклізми спричинили «поголовну голодну смерть». У серпні 1921 р. на північ (росія) з совєцької України було відправлено 728 вагонів хліба. У грудні 1922 р. Запорізька, Катеринославська, Миколаївська, Одеська губернії, Донбас тотально голодували, проте совєцька влада вимагала зібрати продподаток із населення повністю, неврожайні губернії оголошувалися офіційно голодуючими після того, коли збиралася хоча б частина податку з селян-власників. На кінець 1922 р. було вивезено понад 20 млн пудів українського збіжжя. Найбільше збіжжя більшовики експортували до Німеччини, Великої Британії, Франції, Італії, Фінляндії. Найактивніше збіжжя вивозили з портів Миколаєва, Одеси, Херсона, Новоросійська, Маріуполя, Бердянська. За рахунок українського хліба совєти вижили, легітимізували свій режим, здобули міжнародне визнання. У березні 1923 р. у засобах масової інформації зникли повідомлення про голод, їх заборонили друкувати, як і розміщувати будь-яку інформацію про експорт хліба. Голод у совєцькій Україні не зупинив кремлівських очільників. Країна-окупант відчула «кривавий смак» грабунку. Проти українців були застосовані терор, вбивства, тортурування, залякування, цькування. Так було на початку 20-х рр. ХХ ст., так чинить правонаступниця срср, російська федерація у 20-х рр. ХХІ ст.Природно, що спроби поневолення українців як тоді, так і тепер викликали масовий спротив. Українські повстанські загони початку 20-х рр. ХХ ст. совєти зазвичай маркували, як «петлюрівські» або «махновські». В цьому негативному конотативному визначенні відбулася подальша підміна понять, що проіснувала в совєцькій історіографії до недавнього часу, в російській – існує й дотепер, у ХХІ ст. була спотворена у конотацію – «бандерівщина».Успішних (заможних) українських селян-власників, після оку¬пації УНР більшовиками, совєти знищували, визискували, маркували «куркулями», «гли-таями», «бандитами», «петлюрівцями», «бувшими людьми», «селюками»; дітей українських фермерів, господарів, селян-власників називали «куркульськими виродками», «куркульськими мордами», «куркульськими прихвоснями». Режим ставив тавро на всій родині «куркуля», не жаліючи ні дорослих, ні дітей, як і путінський режим, котрий маркує всіх українців «бандерівцями», «нацистами», «неонацистами». Знущання над українськими дітьми досягло апогею у роки Голодомору-геноциду. Примусове позбавлення продуктів харчування, адміністративна й соціально-економічна ізоляція територіально-адміністративних одиниць з метою винищення, психологічний терор, доведення дітей до мучениць¬кої смерті від голоду, тортури батьків у присутності дітей, тортурування дітей… В мільйонів українських дітей комуністичний тоталітарний режим та його очільники відібрали життя, а в тих, котрі вижили – украли дитинство. Вони пам’ятали, але роками мовчали про свій пекельно-голодний біль, передаючи психологічну травму від покоління до покоління.Геноцид, вчинений у 1932–1933 рр. комуністичним тоталітарним режимом, був спрямований проти українців, які становили переважну більшість населення совєцької України (понад 80 %) та Кубанської округи Північно-Кавказького краю (понад 50 %). Факт вчинення геноциду в Україні у 1932–1933 рр. підтверджено міжнародним та українським законодавством і визнано низкою країн. Влаштований комуністичним тоталітарним режимом геноцид був скерований на нищення української нації, усунення можли¬вості виходу України зі складу срср, створення власної держави.У листопаді 2022 р., коли ми воюємо з рашистськими окупантами, Верховна Рада України звернулася до парламентів держав світу щодо визнання Голодомору 1932–1933 рр. геноцидом українського народу. На сьогодні Європарламент ухвалив більшістю голосів резолюцію з приводу 90-х роковин Голодомору в Україні, яка визнає ті жахливі події 30-х років минулого століття геноцидом українського народу. 25 країн визнали Голодомор геноцидом українського народу. Комуністичний тоталітарний режим у 1932–1933 рр. знищив в УСРР 9 млн 108 тис. 500 українців, загалом в РСФРР – 10 млн. 500 тис. українців (Геноцид українців 1932–1933 за матеріалами досудових розслідувань / упоряд.: О. Петришин, М. Герасименко, О. Стасюк; Нац. акад. прав. наук України [та ін.] ; вступ. слово: О. Петришин. – Вид. 2‑ге, допов. – Київ; Харків: Право, 2022. С. 479).Перший в Україні Музей пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 рр. на Хмельниччині було відкрито 4 жовтня 2008 р. (Прим. авт. У 2008 р. українці знали, що під час вчинення злочину геноциду знищено 10 млн. українців. Тоді науковців ще ніхто не цькував і не переслідував за 10 млн).Одним із знарядь вбивства українців тоді стали злочинні хлібозаготівлі. У 1932 р. Україні було встановлено завідомо нереальний хлібозаготівельний план 356 млн пудів. Кероване Сталіним політбюро ЦК ВКП(б) 11 січня 1932 р. ухвалило обов’язкову постанову, що містила вимогу: «після виконання встановленого для області (краю, республіки) річного плану хлібозаготівлі продовжувати заготівлі поверх плану», при цьому весь заготовлений хліб мав зараховуватися в централізовані ресурси. З огляду на те, що Україна 1931 р. не добрала порівняно з 1930 р. майже четверту частину врожаю, а план хлібозаготівлі отримала на 83,3 млн пудів більше і вже відправила «в централізовані ресурси» навіть насіннєві фонди, виконання цієї постанови ставило населення на межу виживання. Українці віддали совєтам увесь хліб і навіть той, що міг врятувати їхніх дітей від голодної смерті. Існує багато документальних підтверджень масового голодування українців уже в перші місяці 1932 р. Попри це, хлібний експорт з України у 1932 р. склав 33 % загальносоюзного обсягу вивезеного за кордон хліба. Сталін вимагав виконати хлібозаготівельний план «за будь-яких умов». Голова ВУЦВК Петровський – персонально виїжджав як уповноважений ЦК в регіони. Голова ГПУ УСРР Балицький забезпечував репресивну складову вчинення геноциду. «Закон про п’ять колосків» через неадекватну міру покарання – розстріл або ув’язнення в концтаборі на 10 років за «жменю колосків» – демонструє людиноненависницьку природу російського комуністичного тоталітарного режиму щодо власних громадян.У грудні 1932 р. кремлівські злочинці ініціювали запровадження режиму «чорних дощок», що став моторошнодиким репресивним елементом механізму Голодомору. Суть режиму «чорних дощок» полягала в адміністративній та соціально-економічній ізоляції (блокаді) сіл, колгоспів та індивідуальних селянських господарств. Мета – створити для українців умови, несумісні з життям. Засоби – вилучення всього наявного зерна (збіжжя), хлібопродуктів в рахунок виконання плану совєцьких хлібозаготівель; накладання натуральних штрафів; арешти; катування; заборона купувати будь-які товари; обмеження загонами військових, міліції та співробітниками ДПУ можливості пересування; блокада. У такий спосіб створювалися умови для повного свавілля з боку хлібозаготівельних бригад під час подвірних обшуків і вилучення зернових та інших харчових продуктів. Нинішня ситуація в українських окупованих рашистами містах і селах болісно нагадує про людиноненависницькі тоталітарні практики ХХ ст. Варто згадати і злочинні паспортні маніпуляції: у 1932 р. кремлівські очільники ініціювали заборону видачі паспортів людям, які проживали в сільській місцевості, та їх в’їзд до міст, далі була «обов’язкова прописка паспортів». Такі заборони свідомо позбавляли голодуючих українців можливості придбати продукти за межами власних населених пунктів і прирікали їх на смерть. Директива РНК СРСР і ЦК ВКП(б) «Про попередження масових виїздів голодуючих селян за продуктами» від 22 січня 1933 р. забороняла виїзди селян з України і блокувала кордони військовими підрозділами. До жодного іншого адміністративного регіону СРСР чи республіки подібного рішення не було застосовано. Також варто зауважити, що путінський режим, як і тоталітарний комуністичний, культивував бідність як чесноту (проте не для всіх). Пересічні росіяни призвичаїлися до поганого побуту, бездоріжжя, дешевого одягу тощо. У часи існування срср активна асиміляція та масова русифікація вже посприяли створенню нової історичної спільноти – «радянського народу», зі специфічною психологією – задовольнятися малим. Тими ж самими методами росія як правонаступниця срср формувала «російський народ». Агресивна та безапеляційна пропаганда, контрольовані владою засоби масової інформації, маніпуляції у соціальних мережах – витворили рашистів. Путін та його поплічники зліпили «новий російський натовп», обличчя якого понівечили ідеї «відновлення СРСР», «визволення російськомовних від бандерівців» і насамкінець «денацифікація» – геноцид.У 1932–1933 рр. кремль створив умови (не)життя, які були розраховані на знищення української нації. У лютому 2022 р. кремль задекларував «денацифікацію» і знову вчинив злочин геноциду. Сучасні мученики Бахмута, Бородянки, Бучі, Ворзеля, Ірпеня, Маріуполя, Харкова, Херсона Чернігова... прийняли жахливу смерть від російських окупантів та стали невидимою захисною стіною України. Російським окупантам немає виправдання. Величезною ціною людських життів українці зберегли свою ідентичність. Сучасне тоталітарне зло (путінський режим) набуло нової форми, новими є інструменти його політики, незмінною залишається суть його людиноненависницької антиеволюційної ідеології та необхідність перемоги над ним. Україна – країна майбутнього, росія – вічно минулого.Українському громадянському суспільству, науковцям, лікарям-психіатрам, психологам потрібно об’єднати зусилля, щоб надати постраждалим професійну допомогу в подоланні травматичного досвіду, негативних емоцій. Цивілізовані народи повинні допомогти інституції, що буде розшукувати, затримувати та передавати до трибуналу російських катів, які вчинили злочин геноциду, воєнні злочини, злочини проти людяності на українській землі. У 1932–1933 рр. в українців не було своєї держави, зброї, союзників. Сьогодні нас підтримує цивілізований світ, розуміючи, що від нашої перемоги буде залежати формування майбутньої архітектури безпеки, еволюційного розвитку, свободи та права вибору. Все буде Україна!