Геноцид українців 1932 – 1933 років: чисельність жертв юридично встановлено, наслідки злочину світ має ще усвідомити

Україна юридично встановила чисельність жертв Голодомору-геноциду 1932 – 1933 років. Відбулося це через 32 роки після проголошення незалежності України та на 90 році після скоєння самого злочину.Судовими експертизами, проведеними Службою безпеки України у 2019 – 2023 роках, встановлено наслідки геноциду, які шокують: 10,5 млн українців були знищені комуністичним тоталітарним режимом, з них 9,1 млн – у межах тодішньої “УСРР” (“совєцької України”), та 1,4 млн – в місцях етнічного проживання українців (Північнокавказький край, Дон, Кубань). Серед жертв – 4 млн українських дітей. Ще 5 млн українців знищено у 1921 – 1923, 1946 – 1947 роках – під час масових штучних голодів, також організованих кремлем.

Загалом було проведено низку складних судових експертиз, серед яких комплексна судова історико-криміналістична, історико-джерелознавча, статистично-криміналістична, науково-правова та ін. Експертами виступили провідні українські та світові фахівці: криміналісти, судові експерти, історики, статистики, демографи, економісти, правники, психіатри.Експерти мали можливість ознайомитися з величезним масивом архівних документів. Це була безпрецедентна дослідницька робота, під час дослідження використано міждисциплінарний підхід, світовий досвід та новітні криміналістичні методики. Встановлення наслідків Голодомору-геноциду важливе не лише для України, а й для усього світу. Це один із наймасштабніших злочинів в історії людства.

У 2009 – 2010 роках Україна юридично встановила організаторів геноциду. Апеляційний суд Києва констатував, що Сталін та його найближче оточення організували масове винищення українців (геноцид). Злочин «геноцид» визначений Конвенцією про запобігання злочину геноциду та покарання за нього 1948 р. та статтею 442 Кримінального кодексу України. 14 років тому назад, під час розслідування справи щодо організаторів Голодомору, задля встановлення чисельності жертв, слідчий призначив судову науково–демографічну експертизу, проведення якої доручив лише одному співробітнику Інституту демографії та соціальних досліджень ім. М.В. Птухи НАН України, економісту О. Рудницькому, який не мав наукового ступеня та не був судовим експертом, криміналістом чи правником.

Юридичний аналіз науково-демографічної експертизи засвідчив, що вказана експертиза проведена із використанням демографічних та медичних методів та грубо протирічить нормам кримінального судочинства, а встановлена чисельність «померлих» через «надсмертність» – 3,9 млн осіб, взагалі не відповідає архівним документам України та світу.

Генеральна прокуратура України не погодившись із висновком економіста О. Рудницького надала вказівку, відповідно до вимог законодавства України, провести комплексну судову експертизу та залучити різнофахових спеціалістів: юристів, економістів, судових медиків, істориків, політологів та ін. 13 січня 2010 року Апеляційний суд міста Києва визнав винними Сталіна та ін. в організації геноциду українців. Питання встановлення масштабів злочину геноциду та чисельності жертв залишилося не визначеним. Про це заявили як суддя В. Скавронік так і слідчі СБУ.

Втрати у 3,9 млн жертв є тотожними до кремлівської пропаганди. У 1988 році, після того, як про геноцид українців на весь світ заявила Міжнародна комісія з розслідування голоду в Україні 1932-1933 років, яка була створена при Конгресі США, кремль змушений був визнати факт голоду.Радянські вчені, приховуючи геноцид, поширювали наративи про 3,5 млн «померлих» внаслідок “продовольчих труднощів” , а не убитих геноцидом. Такі цифри повторює і сучасна кремлівська пропаганда, заявляючи про “загальносоюзний голод” через “посуху”.

У 2003 році на 58-й сесії Генеральної асамблеї ООН, 25 держав-членів ООН, підписали Спільну заяву з нагоди сімдесятих роковин Великого Голоду 1932-1933 років в Україні, в якій визнали втрати від Голодомору до 10 мільйонів українців. Цей документ змушена була підписати і Російська Федерація.Незасудження Росії за вчинення злочину геноциду українців призвело до його повторення – 20 лютого 2014 року Кремль розпочав війну проти України. 24 лютого 2022 року Путін заявив про «денацифікацію» та розпочав черговий геноцид української нації та знищення Української держави. На сьогодні встановлено численні факти розстрілів російськими офіцерами та солдатами цивільного населення на окупованих територія України за національними ознаками. Окупаційні російські війська лише в одному місті Маріуполі у 2022 році убили 113 700 українців. І це не остаточна чисельність убитих, оскільки розслідування злочинів тривають.

Заперечуючи злочини геноциду, кремль за підтримки своєї агентурної мережі та “п’ятої колони”[1], проводить в Україні спеціальні операції, намагаючись приховати свої злочини та ввести в оману міжнародну спільноту.15 грудня 2022 року Європарламент прийняв Резолюцію до 90-х роковин Голодомору, в якій:8. Засуджує маніпуляції нинішнім російським режимом історичною пам’яттю з метою виживання режиму; … закликає ЄС і держави-члени, державні та приватні установи та все громадянське суспільство активно засуджувати та спростовувати всі спроби спотворення історичних фактів чи маніпулювання громадською думкою в Європі через фальшиві історичні наративи, які сфабриковані та поширюються для підтримки ідеології та виживання злочинних режимів;9. Рішуче засуджує всі форми тоталітаризму; шкодує що злочини радянського тоталітарного режиму досі не оцінювалися з правової точки зору, їх винуватці не були притягнуті до відповідальності, а злочини ніколи не були чітко засуджені міжнародною спільнотою; закликає до всебічної, історичної та правової оцінки радянського режиму».

Юридично визначена чисельність жертв у 10,5 млн – не дивує науковців, які досліджують злочини комуністичного тоталітарного режиму. Іноземні дипломати, що працювали в СРСР ще у 1930-х роках, повідомляли своїм урядам про втрати української нації у 7 – 16 млн в УСРР та Кубані, внаслідок штучно організованого голоду, розстрілів, депортацій, масових убивств.«У радянському політичному таборі на Уралі я познайомився і потоваришував з литовським в'язнем Йонасом Матузявічусом, який відбував термін у 25 років покарання. То була незвична дружба, дуже щира. Він, досвідчений політкаторжанин, багато розповідав мені про своє гірке життя. Про табірні зустрічі, що запам'яталися.1974 року Йонас розповів мені про українського в'язня, Миколу, колишнього лісника з Полтавської області. Це була жахлива розповідь з життя Миколи, який в роки Голодомору випадково виявився свідком акту канібалізму в сім'ї, яка вбила і з'їла свою найменшу дитину. Більшовицький режим нищив людей фізично, морально і психічно» - згадує Семен Глузман.Литва, яка була окупована комуністичним тоталітарним режимом, як ніхто розуміє наслідки злочинів кремля. Найкращі литовські сини та доньки, що боролися за незалежність, були знищені совєтами.

Підтримка України у її боротьбі проти путінської Росії – це запорука майбутнього Європи та демократичного світу.

Семен Глузман, радянський політв’язень, експерт у кримінальному провадженні щодо виконавців Голодомору-геноциду українців, президент Асоціації психіатрів України

Олеся Стасюк, доктор історичних наук, експерт у кримінальному провадженні щодо виконавців Голодомору-геноциду українців, голова Національної асоціації дослідників Голодомору-геноциду українців