На цьому наголосив під час пресконференції в Укрінформі дослідник Голодомору Володимир Сергійчук – голова Міжнародної асоціації дослідників Голодомору-геноциду, завкафедри історії світового українства Київського національного університету ім. Тараса Шевченка.
“Книга “Геноцид українців. 1932 - 1933” містить матеріали досудового розслідування, яке здійснила окрема слідча група Головного слідчого управління СБУ. Тут є загальна, комплексна історико-криміналістична експертиза та сім експертиз, в тому числі й лінгвістична, здійснені на вимогу Генеральної прокуратури України. Матеріали, які є в цій книзі, базуються і на нових дослідженнях, з’явилися нові напрямки досліджень, нові документи. І можна говорити про конкретну цифру втрат згідно первинних документів наших вітчизняних архівів, свідчень свідків, які ще живі, висновків багатьох авторитетних дослідників Голодомору. Цифра, яка виводиться у матеріалах досудового розслідування, - 10,5 мільйона жертв”, - сказав Сергійчук.
Він зазначив, що на 1 січня 1932 року було понад 32 млн 680 тисяч жителів України. З народженими за два наступних роки - а це понад 1 млн 252 тисячі, - на 1 січня 1934 року мало бути понад 33 млн 933 тис. А реально було 26 млн 811 тис. Тобто на 7 млн 122 тисячі менше.
Сергійчук також зауважив, що одна із форм обліку не використовувалася попередніми істориками та демографами - це наповнення початкової школи, зокрема перших класів. А дослідження на основі документів показали смертність в середньому 40% дітей.
“Найбільше помирали маленькі та найстарші діти. Це все є в матеріалах досудового розслідування. Таким чином на основі первинних документів вдалося встановити, що в межах України мінімальна смертність була 9 мільйонів 100 тисяч. Ми ж говоримо про 10,5 мільйона жертв, враховуючи понад мільйон українців з-за меж України, зокрема з Кубані”, - пояснив Сергійчук.